"І в цій землі, де могили - як гори, люди - немов безодні. У їхніх глибинах темно й тихо, а їхні слова - лиш тоненькі хиткі місточки над їхнім справжнім життям. Інколи темні птахи залітають з курганів. Інколи дивовижні наспіви спадають у людей і щезають в їхній глибині, а птахи розчиняються в небі. Усе безмежне, куди не глянь. Навіть хати не рятують від цього безмежжя - їхні маленькі віконця сповнені ним."
Райнер Марія Рільке
Райнер Марія Рільке
- Current Mood:знобить
Posts from This Journal by “цитаты” Tag
-
(no subject)
«Большинство людей воспитано таким образом, чтобы избегать одиночества, изоляции или ограничения их действий. Телевизоры в домах – это…
-
(no subject)
Однажды я встретил на улице влюбленного нищего. На нем была старая шляпа, пальто протерлось на локтях, башмаки протекли, а в душе сияли звезды.…
-
Єрмоленко А. Шевченкініана.
А у меня есть крутейшие почтовые открытки от Андрея Ермоленко, посвященные 200-летию Кобзаря! Давно хотела похвастаться, но
скромность…
Comments