"І в цій землі, де могили - як гори, люди - немов безодні. У їхніх глибинах темно й тихо, а їхні слова - лиш тоненькі хиткі місточки над їхнім справжнім життям. Інколи темні птахи залітають з курганів. Інколи дивовижні наспіви спадають у людей і щезають в їхній глибині, а птахи розчиняються в небі. Усе безмежне, куди не глянь. Навіть хати не рятують від цього безмежжя - їхні маленькі віконця сповнені ним."
Райнер Марія Рільке
Райнер Марія Рільке
