"І в цій землі, де могили - як гори, люди - немов безодні. У їхніх глибинах темно й тихо, а їхні слова - лиш тоненькі хиткі місточки над їхнім справжнім життям. Інколи темні птахи залітають з курганів. Інколи дивовижні наспіви спадають у людей і щезають в їхній глибині, а птахи розчиняються в небі. Усе безмежне, куди не глянь. Навіть хати не рятують від цього безмежжя - їхні маленькі віконця сповнені ним."
Райнер Марія Рільке
Райнер Марія Рільке
- Current Mood:знобить
Posts from This Journal by “цитаты” Tag
-
(no subject)
У човні було лише три гатіфнати, такі ж білі, як сам човен і вітрило. Один сидів за стерном, а двоє інших - спиною до щогли. Утрьох вони незмигно…
-
(no subject)
"Навіть описати вам не можу, як зле, коли твої друзі одружуються або стають винахідниками. Сьогодні це веселі, охочі до пригод товариші, котрі, як…
-
(no subject)
«Большинство людей воспитано таким образом, чтобы избегать одиночества, изоляции или ограничения их действий. Телевизоры в домах – это…
Comments